Богдан Горобчук

Богдан-Олег Горобчук — відомий сучасний поет, людина, яка не пропускає майже жодної літературно-мистецької тусовки, котрих зараз велика кількість. Їм я його наслуху вже декілька років,  колоритна лисина з я вляється про містах  і селах з програмами різної складності.  Вже час написати про нього й нам, ми ж слідкуємо за культурою...То нам треба знати й її складові, які б вони не були.
Ще раз наголошую, що основною рисою вибору персонажів є їх популярність. Про люблених нами ми напишемо теж, обов язково повідомивши про свою суб єктивність.

платонізм

(не сповідимі шляхи Господні)
Місяць пронизує небо навскісно.
Ми не зустрінемося сьогодні…
(нині і прісно)

Скільки б не прагли взаємознайтися
Дві половини (Платон накаркав) –
Час нас розводить, а простір тисне
На карки –

Все пригинає нижче і нижче –
(ніби у місті всі так і ходять)
Втуплює в землю, яскравість стишує –
Злодій

Так і Господь, мо', всесвітом плівся,
Дві половини – і різні риси
Але так сталося – що зустрівся
Й зрісся

Кохання Біороботів

Кіборги, біороботи — ніжні й веселі штучні істоти
Між ним іскорки любові літають і вільно сідають їм на повіки
Два біороботи ходять за руки днями — відверто і міцно сполучені
Лише на кілька хвилин на день підживлюючись від розеток
Це кохання? – співають їм птахи
Це кохання? – запитує у них нафтове джерело
Це кохання у вас? – ніжно шепоче вітер між їх оголених проводів
А вони мовчать, переганяючи струм із одного до іншого тіла

Потім вони втомлюються отак ходити
Вони приходять до себе додому
Вони обмінюються мікрочіпами з програмами любові одне до одного

У біороботів дітей не буде
Зате вони напишуть купу хороших і ніжних програм одне про одного
Програм, які розширюють зіниці
Які примушують струм текти швидше
І позитивно впливають на працездатність

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -

...Ну й кілька питань...

— cпочатку мені офіційну інформацію- скільки конижок, які, про шо і навіщо це тобі було?

— Наразі є опублікованими 3 поетичні збірки:
"Цілодобово!" - спільно з П. Коробчуком і О. Коцаревим - "Факт", 2007
"Місто в Моєму Тілі" - "Смолоскип", 2007
"Немає Жодної Різниці" - "Факт", 2007

перша книжка — щось на кшталт неконцептуально об'єднаного верібесту на той час — на початок 2007 року, друга — "МвМТ" - лауреатська книга, за результату перемоги на конкурсі "Смолоскипу" - там поезія одночасно урбаністична і романтична, найбільш по-модерністському написана. третя книга - "НЖР" — подобається мені найбільше, вона має цілісну концепцію, і - разом з тим - значно більший спектр віршів як за формою так і за змістом ніж попередні...

Навіщо - це питання до людської природи - навіщо людина те, що є по суті її індивідуальністю - намагається оприлюднити, зробити загальнодоступним... може - це лише спроба хоч таким чином порозумітися не з людиною, а з людьми - абстрактними, а не конкретними. встановити зв'язок із розумним світом, із світом, який здатен сприйняти індивідуальність і оцінити її. навіщо ця оцінка - це вже інше питання.

— Як оцінюєте себе на загальному тлі сучукрліт? Взагалі яким чином прийшло визнання до вас як літературного персонажа?

— В загальне тло укрсучліту вписуюсь, здається, нормально ;) але оцінювати мене на тлі - це радше робота критиків, які, власне, можуть побачити це усе неподобство з боку, так би мовити - більш об'єктивно, аніж учасники тла, в тому числі і ваш (не)покірний слуга

А щодо визнання - то якось не відчуваю, що воно прийшло або може взагалі прийти до будь-якого поета. Ну хіба якщо цей поет напише прозу, або писатиме поезію., яка відповідає смакам певної широкої ніші споживачів, отже може мати комерційний успіх. Як на мене - поезія приречена на неуспіх, оскільки у споживацькому суспільстві успішна поезія такою бути перестає...
а от щодо мене як літературного ПЕРСОНАЖА - то я дійсно є прототипом декількох літературних героїв :) от наприклад написаний з мене персонаж є у новій повісті Антона Санченка. Здається, повість іще не опублікована, отже і там до мого персонажа успіх іще не встиг прийти ))))

— А хоч якась поезія в принципі може мати комерційнмй успіх? Яка ж це така поезія для широкого споживача? Ну от пиво для широкого споживача- це ясно- дешеве і більш-менш придатне за смаком...А література?
Плюс, а як персонаж тусовки?

— Поезія за визначенням - рафіновано естетичний текст, на моє переконання поетичність поезії забезпечується не римою-ритмом або чимось подібним, а небанальною образністю. Небанальною - тобто такою, яка у публіки викликає радше не розуміння, а - зачудування, якесь особливе відчуття відкриття, яке може сподобатися далеко не всім. І саме тому поезія в такому сенсі - не може бути ні популярною, ні комерційною

Є поезія, побудована за зразком шлягеру, тобто - приречена автором на таку-сяку популярність "в народі", спрямована на це, і чим майстерніший автор, чим у нього краща чуйка коньюнктури - тим комерційно успішнішою може бути така поезія, ну і вершина подібної успішності - коли такий вірш стає так чи інакше піснею. яку співали би "в народі". Така поезія теж, звісно, має свого читача-глядача, споживача - отже має право на існування. Хоча я особисто намагаюсь уникати подібної долі своїх власних віршів )))

— тобто пісенні тексти апріорі галімі тексти? і як того уникати?
так, і от як ти ставишся до всяко-разно популяризації лірики поганої і всяко-різної шляхом проведення фестивалів, тусовок, слемів і теде?

— я от принципово уникаю оціночних суджень. не галімі. просто такі, які мають значно більше комерційної спроможності = спокуси пробитися до більшої кількості слухачів = попсовості. знову ж - є поезія-для-пісень, а є пісні-записані-на-чиїсь-вірші, тут реально є різниця. наприклад Грицько Чубай навряд чи розраховував прославитися за рахунок того, що син буде співати його вірші, а не того, що його дійсно вишукані хороші глибокі вірші друкуватимуться колись, коли впаде совок, або як варіант - поширюватимуться самвидавом і будуть відомими вузькому колу...

ці усі теми - проблема спілкування пмитця і публіки. митець творить для публіки, чи - не озираючись на публіку. а ось це вже питання індивідуальне. я переконаний, що найкраща поезія пишеться в час заборон, в час. коли публіка не здатна сприймати і розуміти автора. зі сприйняттям приходить розслабон, потурання публіці і самоповтор - якщо, звісно, публіка цього автора в принципі колише.

тому так — на фестивалях особисто я читаю легкі для сприйняття і часто непритаманні для мене вірші, і зрідка дозволяю собі прочитати щось, що мене як автора того прогрібатиме по-справжньому, щось глибоко моє, а не просто моє, поверхнево моє.

слем взагалі — як на мене — в Україні річ дискредитована, бо спрямована на завоювання публіки, а зовсім не на намагання виразити невиразиме і глибоке в собі. тут поезія позбувається містики творіння взагалі.

тусовка однодумців цілком здатна оцінити найпронизливіші вірші, і мушу сказати - доволі часто такі от тексти в нашій тусовці виникають...

— і шо воно за тусовка? а не нудить читати на публіку поверхневі тексти? чи не боїшся якраз що публіка не сприйме, чи публіка дурна на твій погляд,багато зараз хто так думає, а від цього в принципі загальна культура й залежить...
Якщо зараз не час заборон, так і глибокої поезії немає?
Той же Жадан поверхневі вірші пише й читає чи як?

— той же Жадан хороший майстерний поет, але — суто як на мене — він зайшов уже у той пірует, коли починає повторюватись. і це не лише моя думка. зрештою, він зробив стільки для сучукрпоезії, що може собі і поповторюватись, що вже там...

особисто мені ПОДОБАЄТЬСЯ читати, а розуміння тусовки — то приємний бонус. Щодо текстів - то поверхневі, просто погані тексти я не дописую. :) просто є ті, від яких мене ковбасить, і ті - які я просто сприймаю як такі, якими я сказав те, що хотів сказати. ось ці я й читаю частіше - вони зрозумілі, їх легше сприймати, чи що...

публіка неоднорідна - ось це я точно можу сказати ;) іноді — супер і сцена, і публіка, і настрій — коли навіть складні тексти читаю - доганяють, реагують, супер. іноді - повний розбаланс, слухачі собі чухають носа чи бухають - як хто хоче собі....... тут і коломийки про наркоту і секс прочитай — не вдуплять.... так що це питання діалектики ;)

глибока поезія є, але вона - під стать епосі, не прошибає так буквально... тобто вона складніше глибока, це лабіринт глибини - і далеко не всі хотітимуть того шукати. а тоді як було - що не поезія Стуса, чи скажімо Голобородька - то шахта......